Українські радянські детективи та еміграційні сенсаційні повісті (1920–1930-ті рр.)

Анотація

Завданням наукового дослідження є вивчення українських радянських та еміграційних літературних смаків, що змінювалися під тиском історичних реалій у 1920– 1930-х рр., розмежування понять «український радянський детектив» та «українські еміграційні сенсаційні повісті».
Методологія дослідження має в основі принципи історизму, об’єктивності, всебічності, цілісності, системності, а також методи аналізу та синтезу, проблемно-хронологічний, історико-генетичний, історико-порівняльний, історико-типологічний.
Основні результати здійсненого в межах статті дослідження показали, що у 1920-х рр. «гору» брав радянський детектив, представлений творами В. Винниченка, Дм. Бузька, Г. Даниловича, Ю. Смолича. У сюжетних лініях радянського детективу було чимало автобіографічних алюзій. Винниченківський роман «Поклади золота» викликав інтерес через таємничі шахрайські афери героїв, в яких впізнавалася корупція доби Директорії. В оповіданні «Льоля» Дм. Бузька прочитувалося поворотництво автора та його неприховане бажання покінчити з причетними до «супруніади». «Провокатор» Г. Даниловича був першою спробою в літературному жанрі, як-от суто класичний детектив. Ю. Смолич інтригував шпигунством (детективна повість «Півтори людини») та фантастикою (детективна повість «Господарство доктора Гальванеску»).
У 1930-х рр. в український радянський детектив поцілила підступна куля партійних ідеологів, за що дуже діставалося Ю. Шовкоплясу з його лікарем Піддубним, бо ж тоді категорично не могло бути ніяких маніяків, ґвалтівників, розкрадачів соціалістичної власності чи якихось кримінальних побутових сюжетів. Натомість 1930-ті рр. були часом еміграційних сенсаційних повістей. Українські вихідці на Європейському континенті зачитувалися творами Г. Лужицького, котрий «не вигадував велосипеда», а продовжував пропагувати славетне українське минуле, додаючи до нього нових українських героїв – пересічних емігрантів-борців-детективів. Серед його сенсаційних повістей найбільш відомі: «Перша ніч» (1928), «Товариші усміху» (1929), «Кімната з одним входом» (1931), «Годинник з надбитим склом» (1933), «Стріл уночі» (1934), «Гальо!.. Гальо!.. Напад на банк!» (1935); трилогія «Багряний хрест» (1931–1937).
Практичне значення дослідження зумовлене розумінням читання книг українцями по обидва боки кордону у міжвоєнну добу як психологічної розрядки та відволікання від стресових ситуацій, що виступає наочним прикладом практичності та інтелектуального задоволення, вагомого і в наш час.
Перспективи вивчення проблеми пов’язані з вивченням літературних уподобань українських радянських читачів та українців-емігрантів у 1920–1930-х рр. як рекреації у контексті історії повсякдення.