Персональний вимір колаборації. Петро Бордичевський та «остаточне вирішення єврейського питання» у Маріуполі

Анотація

Метою публікації є висвітлення діяльності одного з очільників допоміжної поліції Маріуполя у період нацистської окупації – Петра Бордичевського. На підставі маловідомих матеріалів архівосховищ Німеччини та Сполучених Штатів, а також відомостей окупаційної періодики зроблено спробу реконструкції основних моментів життєвого шляху П. Бордичевського.
Автор акцентує на необхідності відходу від полярних, чорно-білих оцінок діяльності місцевих колаборантів, традиція яких була вироблена методологічними настановами радянської історіографії. Комплексне залучення різноманітних за походженням джерел дало змогу достовірно відтворити період другого і заключного етапу «остаточного вирішення єврейського питання» у Маріуполі, події якого перебували на периферії дослідницьких інтересів краєзнавців та істориків, сконцентрованих на трагедії першого масового розстрілу маріупольських євреїв у жовтні 1941 р. Ставиться під сумнів достовірність матеріалів радянського слідства щодо Петра Бордичевського, що актуалізує проблему пошуку та залучення джерел німецького походження.
Новизна й оригінальність дослідження полягає у самій постановці проблеми створення біографічних нарисів про найбільш знакових представників регіональних еліт окупованих територій радянської України з метою переоцінки їх діяльності, з’ясування цілей та мотивів переходу на бік «Нового порядку». Пропонована стаття є першою спробою загального нарису біографії Петра Бордичевського на тлі масових репресій проти єврейського населення у Маріуполі. Перспективи подальшої розробки означеної проблематики полягають у необхідності створення групових портретів членів колабораційних формувань Донеччини періоду 1941–1943 рр., що паралельно вимагає розширення наявної джерельної бази проблеми шляхом систематичної евристичної роботи у закордонних архівосховищах.