Соціально-гуманітарна діяльність церков та релігійних організацій в умовах російсько-української війни

Анотація

Стаття досліджує соціально-гуманітарну діяльність християнських церков, їх благодійну, волонтерську діяльність, вплив на процес виховання молодого покоління та участь у формуванні громадянського суспільства в умовах сучасної української дійсності. Під час опрацювання теми у нагоді стали методологічні підходи, які оптимально підходять для ефективного знаходження та систематизації наукової інформації, а також для виявлення актуальності обраної наукової проблеми. Аби дослідити проблему, було обрано культурологічний, системний та ціннісний підходи. Основоположними в роботі виступили принципи історизму, об’єктивності, комплексності та всебічності, які дали змогу визначити й проаналізувати трансформування напрямів діяльності церковних установ в умовах війни в Україні.
Вивчення напрямів діяльності християнських конфесій дає змогу окреслити пріоритети і результати їх роботи з дорослими, дітьми та молоддю в умовах війни росії в Україні. Церкви використовують як традиційні, так і сучасні форми роботи. Серед традиційних зазначимо богослужіння, таїнства, катехізацію, духовне наставництво, залучення дітей і молоді до благодійних заходів. До сучасних можна віднести суспільні проєкти, програми, використання засобів кіномистецтва, телебачення, інтернету, створення молодіжних гуртків, клубів, організацій громадського, релігійного, благодійного, спортивного спрямування. Високо оцінюється діяльність військових капеланів, яких наразі нараховується понад 350 осіб. Українські церкви є учасниками світового скаутського руху. Скаути займаються організацією проєктів, спрямованих на надання допомоги потерпілим внаслідок воєнних дій, передусім внутрішньо переміщеним особам. Бажання надати допомогу нужденним зумовило створення спільних соціально-гуманітарних проєктів Української Греко-Католицької Церкви та Міжнародного Благодійного фонду «Карітас – Україна». В більшості областей працюють молодіжні команди, які є складником християнських церков та які займаються волонтерською, благодійною діяльністю, профілактикою актуальних проблем. Соціально-гуманітарні проєкти здійснюються як на всеукраїнському, так і на парафіяльному рівнях. Християнські церкви різних конфесій співпрацюють між собою в соціально-гуманітарній сфері заради запобігання деградації суспільних відносин, прояву гуманізму й патріотизму населення, згуртування нації через російську агресію.
Використання досвіду соціально-гуманітарної діяльності Церкви посприяє гармонійному поєднанню структурної, функціональної і теоретичної моделей, пріоритетності морального виховання, плеканню гуманізму й патріотизму.
Питання форм соціальної роботи християнських церков в умовах російсько-української війни ще недостатньо висвітлені у роботах сучасних дослідників. Фактично поза увагою наукової спільноти залишається місіонерська діяльність католицької, протестантської церков, робота з молоддю, спільні проєкти зі скаутськими організаціями. Окреслені напрями є перспективними для глибшого розуміння ролі Церкви у процесі виховання, зв’язку християнської культури та українських виховних традицій, опікування моральністю суспільства в Україні.